dro_od (dro_od) wrote,
dro_od
dro_od

2021. Веломандрівка берегами Десни

12-16 липня. Маршрут Київ-правий берег Десни - Остер -лівий берег Десни -Київ. 250 км.
Попередньо планувалося мандрувати Чернігівщиною. Але, коли настала пора рушати, довелося терміново міняти маршрут через аномальну спеку.  Їхати варто було понад водою. Обрали Десну.



Маршрут прокладався максимально близько до берегів річки, грунтами. Але вже після першого дня стало ясно, що в заплановані 5 днів ми не встигнемо його пройти таким чином. Грунтові дороги понад Десною дуже нерівні і їхати швидше 10 км\год не виходило. Тому доводилося виїздити на асфальт, щоб прискорити просування.
Стартували о 7 ранку з Поштової площі.



Прагнули проїхати київські і вишгородські асфальти до настання спеки. Та день видався пасмурним і такої вже спеки не було. По Вишгороду довелося їхати автодорогою і мало хто з водіїв обганяв нас, як то мало би бути. На греблі Київської ГЕС стало легше, бо трафік зранку переважно був зустрічним. З'їхали в село Осещина, проїхали його і покотили лугом до берега Десни. Трапилось непогане місце для короткого перепочинку. Покупались. Це зовсім недалеко від місця впадіння Десни у Дніпро.



Потім поїхали на самісінький кінець півострова, утвореного крутим вигином річки. Там величезний масив піску. Видно, що місце популярне і масово відвідуване. Таке нам не дуже подобається. Поїхали в сторону Хотянівки. Кругом бачимо масову забудову. Будуються з розмахом. Дуже скоро довелося з'їхати з прокладеного маршруту, бо будівництво внесло свої корективи. Розпитали у чоловіка дорогу до ріки і скоро були знову на березі, знайшли затишне місце для обіднього перепочинку. Спершу покупалися, але обід довелося відкласти через безпардонного чолов'ягу, який приїхав автомобілем з причепом і почав планувати свій табір, нам місця не залишалося. Знайшли інше неподалік. Пообідали, відпочили і зібралися в дорогу, але почав накрапати дощик. Перечекали його під деревами, навіть плівку дістали. Дощик досить скоро закінчився, багнюки не створив, а пил прибив.



Заїхали у Хотянівку. Маємо купити пива. У магазині біля школи (люди казали, що там дорого) пиво було тепле. Поїхали далі. Скоро трапився ще один магазинчик. Реклама закликала: Випий три і вуса протри!. Ми обидва безвусі - купили одну.



При віїзді на автошлях є досить великий супермаркет Фора. Трафік значний. Але нам скоро звертати на Новосілки. Тут автомобілів майже не було, а покриття чудове. Велосипеди котять самі. У Новосілках звертаємо на луг і їдемо до Десни шукати місце для ночівлі. Знайшли непогане місце, але неподалік стояв автомобіль. Вирішили пошукати ще. Доїхали до вузенького струмка. На карті стежка його перетинає. Пошукали і знайшли місце, де можна перейти. Непросто буде з велосипедами. Пройшли трохи далі, щоб оцінити чи варто робити зусилля. Є досить приватне місце, але там повно комарів. Повернулися на попереднє. Тут є вітерець і комарів не чути. Поставили намети. 

 

І вечеряти. На вечерю мали заготовані з дому молоду картоплю і відбивні, загорнуті поодинці у фольгу. Розпалили невелике багаття, покидали те все в жар. Маємо гарячу вечерю.



І приємно посиділи з пивом на крутому з гарним краєвидом березі Десни. 



Проїхали наче немало - 60 км. Але, коли подивилися на мапу, побачили, що за півтора дні, не доїдемо до Остра, якщо будемо їхати грунтами. Тому наступного дня вносимо корективи в маршрут і прямуємо найкоротшим шляхом до села Нижча Дубечня, звідки плануємо їхати автошляхом. Дорогою трапилось чудове озеро Старуха з тінню від кремезних дубів.



З безліччю білих і жовтих лілій, та піщаним пляжем. Покупалися.



У Вищій Дубечні знову звертаємо до Десни, щоб стати на обідній перепочинок.  Замість Десни виїхали до її бокового рукава, який, мабуть, раніше чистили і він годився для купання.



Про це свідчать нескінчені бази відпочинку понад берегом. Переважно занедбані і покинуті. Виїхали до мосту, по якому можна переїхати на острів і далі виїхати до основного русла Десни.



Враховуючи сильну спеку вирішили на острів не їхати. Скоро вже були у селі Пірнове.



На пляж не поїхали а знайшли досить затишне приватне місце зі зручним входом до води і густою тінню. Там провели години три за обідом, купанням і відпочинком, перечікуючи полуденну спеку.
 


Коли спека трохи вгамувалася, знову через Пірнове виїхали на автошлях і доїхали до села Боденьки, де набрали у колодязі смачної води і поїхали шукати місце для ночівлі. Місце скоро трапилось і досить непогане. Неподалік побачили, на перший погляд, ще краще - зі зручним і великим піщаним пляжем, повністю оточене густою зеленню, але знову ж таки ця густа зелень - кущі - постачала тій галявині комарів. Тому зупинилися
на, можливо, не такому яскравому але більш комфортному місці. Я поставив свого намета  під навісом з гілок похиленої верби. Проїхали того дня 50 км.



Вихід до піщаного берега був досить зручним, хоча берег був високим.



Вечеряли знову на самому краю крутого берега з чаруючим краєвидом. А снідати довелося на місці, де вночі стояв мій намет, бо на березі припікало.



Третій день. Маємо сьогодні перетнути Десну по мосту біля Остра. В селі Сувид спочатку поласували солодкою шовковицею.



А потім по трасі досить швидко доїздимо до села Десна.  Там знову повертаємо до річки. Спочатку дорога була вимощена бетонними плитами, а потім потрапили в глибокий пісок. На щастя не надовго. Тут посеред піску зустріли симпатичну пані, що вела в руках не менш симпатичний червоний велосипед.  Передня корзинка велосипеда була заповнена абрикосами. Пані люб'язно запропонувала нам пригоститися. Скоро виїхали на якийсь насип, по якому проходила добре накатана грунтовка. В одному місці дорогу перегородило гілля шовковиці. Ну як відмовитись від такого красномовного запрошення. Ягоди знову напрочуд смачні. Біля села Виповзів зупинились покупатись у водоймі, яку місцеві називають річечкою, здається, Кримка. У тому місці водойма скоріше нагадувала озеро.



А трохи далі перетворилась на вузенький потічок. Верхній шар води теплий. А глибше метра досить прохолодний. Після купання перетинаємо цей потічок по містку і їдемо луговими дорогами до Десни. Там - чергова сієста, тобто обід, купання, лежання. Доки не спаде спека.



Звідти по дорозі до мосту ще раз зупинялись на березі, щоб змити з себе жару.



І ось ми вже на мосту. Виглядає він не найкращим чином.



В Острі попросили у жіночки, чи не можна набрати у неї води. Та радо погодилась, та ще й дала нам на дорогу огірків. Сонце хилиться до горизонту, а нам ще треба дістатися Десни, аби знайти місце під намети. На жаль через брак часу проїхали повз Юр'єву Божницю - церкву ХІ століття. Відразу за містом повертаємо направо і їдемо вздовж річечки Остер. Ось і Десна, але берег без тіні.



Проїхали трохи вниз по течії. Безлюдних місць не знайшли. Довелося стати досить близько від інших наметів. Того дня проїхали усього 38 км.



Сусіди виявилися не шумними, тому відпочивалось добре. Зате намети стояли на самісінькому березі.



Був у нас і власний вихід до води.



Крім таких нетипових для велотуристів речей, як стіл і стільці, ми взяли з собою ще і господарчий намет, де ночували наші велосипеди. Так якось спокійніше у такому багатолюдному місці, як берег Десни біля Києва. Туди ж ставили на ніч стіл і стільці, аби їх не розбирати.



 Сусіди розповіли нам про начебто красивий пляж десь неподалік. Поїхали ми до нього наступного ранку. Заїхали на територію орнітологічного заказника, де мав би бути, але нічого подібного не знайшли. Не знайшли навіть просто зручного для купання місця.



Воно трапилось трохи пізніше по дорозі до села Євминка. Добре затінене похиленими деревами.



З місцем для обіду.



І пологим берегом.



Лугом доїхали до страшенно довгого села Євминка. Там поїли морозива і по трасі дісталися села Крехаїв. Тут вже річка не Десна, а Любич, чи, може Рать. Сонце вже припікає, тому шукаємо місце для сієсти. Попитали у хлопця, де є вихід до води, він показав напрям, але нічого підхожого там на річці не знайшли. Спробували пошукати на затоці, рясно вкритій водяними ліліями.



Знайшли пляж, але там мало тіні і людно. Попитали людей і один добродій нам порадив поїхати вниз за течією річки, де на березі росте сосна. Ми скористалися порадою і скоро вже були в чудовому і практично безлюдному місці.



Пахне сосною, тихо, затінок, співають пташки і приємний краєвид. Обідаємо на краю крутого берега.



Багато купаємось і дрімаємо у затінку. Десь ближче до шостої вирушаємо трасою далі. Доїхали до повороту на Соколівку і збираємось десь тут шукати місце для наметів. В одному місці знайшли великий піщаний пляж, але там було чимало людей і стояло кілька наметів.  Виїхали вздовж ріки ( це вже точно Любич) за село. Побачили надувну гірку на тому березі і щось на кшталт паромної переправи. Переправляли на великому САПі. Потім зрозуміли, що на тому березі - дитячий табір, і це переправа для його відвідувачів.



Тут же неподалік було непогане досить затишне місце для наметів. Але загижене. Скрізь виднілися якщо не шматки туалетного паперу то місця від вогнищ. Крім того була тут і шовковиця, з якої нападало плодів і навколо гуділи мухи.



Забракували це місце і поїхали шукати далі. Але нічого кращого не знайшли і повернулися. Розгледілись навкруги уважніше і знайшли одну малесеньку галявинку, яка дивом зберегла чистоту. На ній і стали. Цього дня проїхали 41 км.



Був зручний спуск до води.



Був і крутий берег з хорошим краєвидом, де ми вечеряли і снідали.



Звечора кілька разів з табору у повітря підіймався мотодельтаплан. Ми боялися що у таборі влаштують нічну дискотеку, але більше ніщо не порушувало тишу.
Вранці берегом р.Любич доїхали до села Літки і далі поїхали трасою аж до Пухівки. Дорогою зупинялися на короткий перепочинок і купання у місці, де Десна найближче підходить до дороги. У Пухівці поїли морозива і знову звернули до річки.  Спочатку між дачами і берегом. Потім проїхали дачними вулицями і маршрут повів нас всередину якогось ЖСК. Які там садиби! Розкіш просто зашкалює. Дивно, що охорона всіх пускає досередини. Через ЖСК проїхати не вдалось, спробували знайти об'їзд. Не відразу, але знайшли. В одному місці виїхали на дорогу вкриту будівельним сміттям. Їхати по ній тяжко і небезпечно, можна пробити колесо. Довелось кількасот метрів вести велосипеди руками. Маршрут веде нас по доволі вузькому перешийку між затокою і Десною.  Раптом стежка впирається у нешироку протоку. По черзі перенесли через неї велосипеди.



Заодно і покупалися. Бо дуже вже місцина естетично приємна.



Вже наближається час сієсти, можна було б і тут стати, але мало тіні. Знайшли для обіду інше місце. Не надто приватне - з обох боків мали сусідів. Але на приватність годі сподіватись у таку спеку і так близько до Києва. Вже видніється труба ТЕЦ на Троєщині.




Купання, обід відпочинок. О пів на шосту рушаємо.Маршрут нещадно скорочуємо, аби сьогодні дістатися дому. Знайти хороше (тобто тихе, приватне, затишне) місце для ночівля на Десні під Києвом в таку спеку з п'ятниці на суботу - задача  нереальна.. Їдемо стежками і грунтовими дорогами до дамби, що веде до парку Муромець. В одному місці трохи заблукали, бо стежки змінили напрямок через нові посіви. Накрутили, мабуть зо п'ять зайвих кілометрів по вкрай неприємній дорозі з грунту впереміжку зі щебенем і якоюсь білою порохнявою. Але врешті-решт втрапили на дамбу.



Там скупались на людному пляжі, змили з себе порохняву і піт і поїхали до Пішоходного мосту. Якби ж скрізь понад Десною грунтові стежки були такі, як у парку Муромець. Можна їхати швидко і без зайвих зусиль. Ось ми вже й біля мосту. Тут, як і в інших місцях центру Києва цього літа, багато людей в арабському одязі. На правому березі Дніпра розпрощалися. Цього дня проїхали біля 60 км. А всього за 5 днів - 250.

Загалом мандрівка, хоча й нашвидкоруч спланована,  нам обом сподобалась. Не дивлячись на спеку, пройшла вона досить комфортно. Ми їхали в своє задоволення, нікуди не поспішаючи, часто купаючись у водоймах, перечікуючи спеку у тіні. Ночували і відпочивали у красивих місцях. Зручно їли за столом. Додаткові 700 г столу і 280 г стільчика варті такої переваги. Основу харчування складали сушені страви від Марини Борн з Тернополя. Знову привожу її координати (https://www.facebook.com/groups/tourist.soup/permalink/2091893861098748/). Раніше я брав сушені страви від ТМ "Харчі". Але їжа від Марини смакує мені більше. Ціни помірні. Страви дуже смачні. Порції великі (розраховано для одного голодного туриста, каже вона), настільки великі, що в обід ми варили одну порцію супу на двох, правда, додаючи трохи більше води, ніж за рецептом. Як на мене, то є ще одна перевага у порівнянні з тими ж "Харчами" - суттєво менші об'єм пакування і вага за рахунок відсутності реторт пакета. Для когось, можливо, реторт пакет важливий. Для мене - ні, я все рівно вожу з собою миску. Власне за миску мені слугує круглий пластиковий контейнер з кришкою. У ньому складено весь мій КЛМН (кружка, ложка, миска, ніж).



Повернімось до страв Марини Борн - особливо сподобалась мені гречана юшка з грибами. Вона, правда, вимагає 7-12 хв. варіння. Зате в готовій юшці важко впізнати страву швидкого приготування. І на смак і на вигляд вона неначе справжня з кухні. Плюс сало з часником, плюс чай з печивом та лимоном. Це на обід. На вечерю "готували" її другі страви. Готували беру в лапки, бо готування виглядало, як додавання до сухої страви окропу і очікування 10 хв. На сніданок у нас була вівсяна каша з сухофруктами та горіхами з додаванням згущеного молока. То вже моя власна ТМ.  Плюс ковбаска або паштети. Звичайно щоразу були огірки і помідори.

Прогноз обіцяв дуже теплі ночі. 22+. І ми обоє вирішили не брати спальники, замінивши їх легкими флісовими пледами. То було не зовсім правильне рішення. Пару ночей мені було прохолодно. Доводилось підніматись посеред ночі і одягати додатковий одяг.

Десна на пройденому нами відтинку  по обох берегах досить заселена відпочивальниками з наметами. Грунтові дороги і стежки були нерівними і, відповідно, не комфортними для швидкого пересування. І, може хто не знає, течія в Десні надзвичайно швидка. Ще одне  враження, яке мене спочатку дивувало. Біля сіл Хотянівка і Новосілки на лугу не траплялося коров'ячих кізяків. Тобто не тримають там корів. Бо, мабуть і селян там залишилось мало,  нувориші змінили їх.

Bottom line: гарно було. Хочеться ще.


Tags: веломандрівка, велоподорожі, велотуризм
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment